Здійснено філософсько-методологічне осмислення дарообміну як засадничої форми людського буття в світі. Поглиблено розуміння способів його конституювання, якими стали нормативний та досвідний. Конкретизовано термінологію та сутнісне визначення культурно-антропологічного феномену дарообміну. Нормативний спосіб конституювання дарообміну як форми людського буття, що одночасно стає цілісним підходом щодо розуміння проблеми людини, розкрито шляхом звернення до структурної антропології К. Леві-Строса. Структурно-семіотичний підхід з чіткими принципами структурності та трансформативності розкриває нормативний спосіб конституювання дарообміну в багаторівневій інтерпретації: від функціональної компоненти - обміну, до логічного принципу взаємності, що детермінує людське буття. Досвідні способи конституювання дарообміну як форми людського буття, що одночасно стають цілісними підходами щодо розуміння феномена людини, розкрито шляхом звернення до символічної антропології К. Гірца, В. Тернера та Е. Ліча. Семіотичний підхід щодо розуміння дарообміну виокремлює два рівні аналізу: взаємини дарообміну, тобто сам досвід, та його значення — взаємність, які в досвіді збігаються. Значущість взаємності конституює взаємини дарообміну, але сама вона формується в досвіді дарообміну. Відтак, розширюється розуміння взаємності, адже вона перебуває в процесі постійного становлення та руйнації, тому коливається від негативної до позитивної і є складовою досвіду дарообміну. Запропоновано два протилежні підходи щодо розуміння взаємності: як нормативного принципу обопільності, що визначає людину ззовні, та взаємності як взаємодоповнюваності, що формується у взаєминах між індивідами.

• Холох Олена Іванівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"