Вперше розроблено наукові основи обліку структури та властивостей матеріалу в забезпеченні функціональних властивостей будівельної конструкції як відкритої складної системи, що самоорганізується, в умовах дії середовища експлуатації. Встановлено основні закономірності формування структури бетонів на якісно різних рівнях структурних неоднорідностей і конструкції в цілому. Виявлено, що різні за механізмами прояву процеси структуроутворення призводять до самозародження в структурах якісно однакових структурних елементів - тріщин і внутрішніх поверхонь розділу (прояв ефектів еквіфінальності), що лягло в основу запропонованих моделей окремих підсистем і конструкції як системи. Обгрунтовано класифікацію всієї гами структурних складових матеріалу та конструкції за ступенем і видом їх реакції на дію внутрішніх і зовнішніх факторів, виділено консервативні, метастабільні й активні елементи структури. Запропоновано схеми самоузгодження взаємодій різних за видом елементів структури, при яких забезпечується безпечне функціонування конструкцій. Визначено роль початкових активних елементів у структурному розвитку матеріалу за дії на конструкцію зовнішніх експлуатаційних навантажень. Встановлено роль тріщин, що перетворилися на домінуючі складові системи, в руйнуванні матеріалу та конструкцій. Шляхом спрямованої зміни геометричних параметрів конструкції запропоновано "наводити" в ній залишкові поля деформацій, що підсилюють опір матеріалу самозародженню тріщин руйнування та підвищують, тим самим, параметри придатності до безпечної та нормальної експлуатації конструкцій за умов зниження їх матеріалоємності.

• Суханов Володимир Геннадійович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"