Проаналізовано поняття Аpriori, яке є не лише суттєвим елементом рефлексії в класичній філософії, а й залишається конститутивним концептом для аналітичної філософії, еволюційної епістемології, теорії і методології науки та комунікативної філософії. З'ясовано, що феноменологія запропонувала не тільки новаторський підхід до тлумачення цього традиційного поняття в тому значенні, яке йому було надано в критичній філософії Канта, а й відкрила перспективу для онтологічних інтерпретацій Аpriori. Виявлено зв'язок між неоонтологічними проектами Н. Гартмана і М. Гайдегера і Кантовим апріоризмом, що перетлумачується в них на грунті "тези про тотожність" принципів, якій приписується статус ідеального буття, або на підставі розуміння часу як темпоральності, яка характеризує сутнісну структуру людського способу буття. Розкрито специфіку Кантового поняття Аpriori, яке, з одного боку, логічно припускає трансцендентальний спосіб розгляду сущого і, з іншого боку, є виявом людської спонтанності як характеристики буття суб'єкта. Обгрунтовано, що спонтанність є ключовим поняття для інтерпретації Кантового Арriori як проблеми онтології.

• Терлецький Володимир Миколайович (медичні науки)
• Терлецький Віталій Михайлович (філософські науки)
• Терлецький Володимир Миколайович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"