На основі опрацювання джерел та літератури досліджено процес утворення в Палестині "єврейського національного осередку" в умовах формування концепції єврейської національної модернізації та трансформації статусу територій Близького Сходу в постоттоманську добу. Здійснено комплексний аналіз етапів формування "національного осередку" як переддержавної форми самоорганізації єврейської громади Палестини упродовж 1882 - 1923 рр. Визначено об'єктивні умови та практики перебування євреїв у діаспорі в останній третині XIX ст., що ставали імпульсом до саморефлексії та самоідентифікації єврейського народу. Досліджено трансформацію підходів до подолання єврейської розкиданості та вирішення "єврейського питання", процес визрівання ідеологічної платформи державного сіонізму. Охарактеризовано поступ сіоністського руху, ключові здобутки дипломатичної роботи Всесвітньої сіоністської організації з пошуку гаранта чартеру для євреїв у Палестині. Проаналізовано міжнародно-політичний аспект визначення постоттоманського статусу Палестини з урахуванням політичної мети державного сіонізму. Визначено та охарактеризовано основні стратегії економічної та соціокультурної інтеграції єврейської громади до "національного осередку" в межах палестинського мандата.

• Зайченко Ірина Анатоліївна (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"