Досліджено концептуальні положення історіософської ars poetica в ліриці й літературознавчих і культурологічних працях О. Ольжича, у яких він здійснив теоретико-методологічне обгрунтування мистецтва поетичного "Празької школи", його головних принципів і засад, інтегрувавши аналогічні погляди С. Маланюка, Ю. Липи, Л. Мосендза та інших поетів. Вперше комплексно проаналізовано особливості історіософського світобачення, властивого поетам-"пражанам", відображеного у їх творах, з'ясовано історичні та художні детермінанти формування та реалізації цієї концепції. На основі творчості поетів "Празької школи" та архівних джерел подано конкретно-історичні характеристики історіософії української еміграційної лірики міжвоєнного двадцятиліття, з'ясовано її відмінність від історії філософії, зв'язок з національним міфом і семантикою "героїчної духовності". Простежено вплив "чинного націоналізму" Д. Донцова на поетику митців "Празької школи", які, апелюючи до києворуської та козацької доби, формували новий тип вольової, незламної, експансивної особистості, пасіонарія, сповідника "філософії чину", "аристократа духа". Встановлено, що поети-"пражани" були схильні до діалогічності та активного спілкування, тому їх творчість класифіковано як полілогічну, поліфонічну практику. Історіософську ars poetica розглянуто як цілісне, системне явище.

• Пащенко Оксана Григорівна (філологічні науки)
• Пащенко Олексій Георгійович (фізико-математичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"