Досліджено філософсько-антропологічні виміри феномену любові у східній святоотецькій спадщині. Обгрунтовано, що основними теоретичними витоками філософії любові у східних Отців Церкви становили біблійна теологія любові та антична філософська герменевтика цього феномену. Проаналізовано онтологічний статус любові у структурі людського буття, який розкривається в трьох векторах - як специфічне ставлення до світу, як етико-естетичне ставлення до Іншого і як мета існування особистості. Зазначено, що ці три вектори, для східних Отців Церкви, не суперечать одне одному, а складають людське життя як єдине ціле. Висвітлено гносеологічний статус любові у структурі людського пізнання та доведено, що саме вона, для східнопатристичної традиції, є більш глибоким пізнавальним засобом Іншого, світу та самого себе, аніж логіка та розмірковування акти. Встановлено, що східна святоотецька спадщина виробила власний специфічний понятійний апарат стосовно любові: смак любові, стріла любові, узи любові, закон любові, крила любові, вогонь любові, любов за тілом, любов за душею, концепція "тверезого сп'яніння любов'ю". З'ясовано, що східнопатристична традиція розглядає любов до особи протилежної статі як взірець міжособистісної любові, що є основою появи будь-якого іншого різновиду цього почуття - до ближнього, до ворога, до Бога.

• Туренко Віталій Едуардович (1989–) (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"