Дослідження грунтується на теоретико-методологічних принципах теорії перекладацької творчості, в межах якої розроблено три концепції, співвідносні як із різними онтологіями перекладу, так і з різними вимірами його творчої реалізації. Перекладацьку творчість охарактеризовано як складний антропогенний феномен, що поєднує (1) діяльність зі створення нового суспільно цінного продукту та (2) продукт цієї діяльності, реалізований в одиницях мовної ієрархії та в текстах перекладу як вторинно-самостійних комунікативних утвореннях. Психоментальною основою творчості перекладача визначено креативність, що втілюється у його здатності до здійснення низки операцій, які сукупно детермінують дивергентний характер перекладацької творчості на основі критеріїв множинності, різноманітності, новизни й оригінальності. У мовному вимірі перекладацька творчість утілюється у різнорівневих знаках, які виступають засобами подолання перекладацьких труднощів на основі міжмовної перекладацької варіативності. У текстуальному вимірі перекладацька творчість утілюється у тексті перекладу як, цілісному мовленнєвому утворенні, що поєднує систему образів, текстуальні категорії та прагматику, несуперечливо сумісні з аналогічними показниками вихідного тексту. У діяльнісному вимірі перекладацька творчість утілюється у когнітивному перекладацькому семіозисі й об'єднаній дії інтуїції та логічних механізмів здійснення перекладацьких рішень

• Ребрій Олександр Володимирович (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"