Досліджено питання підвищення якості життя дітей, хворих на пієлонефрит, шляхом запобігання розвитку хронічних рецидивних форм цього захворювання й оптимізації лікувально-профілактичних заходів. Шляхом клінічного спостереження за 60-ма дітьми, хворими на хронічний пієлонефрит (ХП), що перебували на стаціонарному лікуванні, 70-ма амбулаторними хворими з тим же діагнозом,10-ми педіатричними хворими з іншими діагнозами та 39-ма здоровими дітьми контрольної групи, а також шляхом ретроспективного вивчення 561 історії хвороби встановлено основні предиктори ХП і показано роль обтяженої спадковості в цьому процесі. Доведено, що мутантні алелі Arg753 гену TLR2 та 299Gly гену TLR4 вірогідно більш поширені серед дітей з ХП у порівняні з популяційним контролем, а наявність мутантних генотипів є маркером високого ризику рецидивного перебігу захворювання, його ранньої маніфестації та певних інфекційних збудників. Поліморфізм генів TLR2 та TLR4 асоціюється з активністю загальної запальної реакції організму, виразністю сечового синдрому під час загострення ХП та змінами рівня інтерлейкіну-6. Він зумовлює різну реакцію хворих на імуномодулювальну терапію рибомунілом, який є більш ефективним у пацієнтів з "диким" генотипом. На основі статистичної обробки катамнестичних, анамнестичних, клініко-лабораторних даних та результатів генетичного скринінгу запропоновано алгоритм прогнозування реалізації ХП у дітей та диференційованої протирецидивної терапії з використанням рибосомально-протеогліканового комплексу рибомуніл як імуномодулятора.

• Остапенко Віра Петрівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"