Вперше науково обгрунтовано генетично-психологічні засади оптимізації педагогічної взаємодії, які полягають у тому, що генеза педагогічної взаємодії як стимульований взаємовпливами процес співучасті рівноправних учасників у спільній та значущій для них діяльності має особистісно орієнтований та просоціальний характер і відзначається оптимально можливою збалансованістю їх взаємних дій, спрямованих на визначення єдиної мети - розвиток, саморозвиток і саморух кожного із суб'єктів цієї взаємодії, реалізація якої забезпечить досягнення обопільного успіху. Емпірично доведено сприятливий вплив генетично-психологічного комунікативно-рефлексійного тренінгу на ціннісні, емпатійні, інтелектуальні, рефлексійні, захисно-опанувальні складові готовності до оптимальної педагогічної взаємодії. Визначено й обгрунтовано компоненти, критерії, показники оптимальної педагогічної взаємодії в освітніх закладах різного типу. Поглиблено й уточнено категоріальний апарат, психологічний зміст понять "взаємодія", "педагогічна взаємодія", "оптимізація педагогічної взаємодії", "критерії оптимізації педагогічної взаємодії", "психологічний вплив", "комунікативна компетентність". Подальшого розвитку набув генетично-психологічний метод як потужний інструментарій розвитку інтелектуальної рефлексії та загальної оптимізації педагогічної взаємодії.

• Ковальчук Зоряна Ярославівна (психологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"