Досліджено та переосмислено соціально-філософські аспекти співвідношення держави та громадянського суспільства, зокрема, в історично-поступальному розвитку. Доведено, що не форма, а зміст, сутність і спрямованість державного управління визначають гармонію, єдність або розбрат держави та громадянського суспільств. Кожна історична епоха концептуалізує власний ідеал суспільного оптимуму. Сучасне уявлення про суспільний оптимум невід'ємне від функціональної багатоманітності громадянського суспільства. Більше того: громадянське суспільство вважається основною сутнісною ознакою й атрибутивною умовою соціуму, який розвивається за принципами ефективності та гармонії. У нетрадиційному ключі здійснено спробу реконструювати структуру громадянського суспільства, тобто показати, що воно - це об'єкти-суб'єкти, соціальні відносини, інтереси та потреби, культура та світогляд. Для того, щоб корінним чином дослідити ці складові, треба щодо кожної з них створювати онтологічну картину соціального буття. Особливо наголошено на тому, що держава та громадянське суспільство приречені на функціональну взаємодію та взаємозалежність, бо за відсутності чи невиразності будь-якого з даних елементів система сучасного соціуму приречена на буттєву стагнацію й управлінську непереконливість. Обгрунтовано значущість верховенства права як принципу світоглядної культури та суспільного буття. Громадянське суспільство розглянуто як складне соціокультурне утворення, засноване на системі приватних, громадських, соціально-економічних, національних, політичних відносин та інститутів, незалежних від держави, що грунтується на демократичних цінностях, гуманістичних моральних орієнтирах і правових принципах.

• Грица Юрій Іванович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"