Досліджено Флорівський (Вознесенський) монастир як пам'ятку історії й архітектури. Дана обитель єдина серед київських чернечих осередків є діючою з XVI ст. безперервно, з постійним зв'язком поколінь, що сприяло збереженню традиційних форм існування у модернізованому оточенні. Для вивчення генези київської жіночої чернечої громади, сакрального простору, культурної спадщини обителі залучено репрезентативні джерела і літературу. Дослідження синтезує розрізнені дані археології, геології, картографії, краєзнавства й інших спеціальних дисциплін для реконструкції історії Флорівського Києво-Подільського і Вознесенського Печерського монастирів до їх об'єднання та після нього. Запропоновано огляд природно-ландшафтних умов для уточнення дати заснування обителі на Подолі, виділено основні етапи функціонування Флорівського (Вознесенського) монастиря, відповідно до яких розглянуто його соціокультурне середовище, формування архітектурно-планувальної структури обителі, стильові зміни. Оригінальною тезою дослідження є зв'язок розвитку архітектурного ансамблю Флорівського монастиря на Подолі з проектами розбудови Печерська, зокрема, Лаври і підпорядкування у другій половині XVIІ ст. флорівських черниць Печерському архімандриту.

• Крайня Ольга Олексіївна (культурологія)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"