Досліджено внутрішню тенденцію трансцендентальної феноменології, яка полягає в її перетворенні з філософії свідомості на філософію досвіду. Феноменологію представлено як трансцендентальний емпіризм, що є антиметафізичним проектом, який поєднує певні елементи новоєвропейського емпіризму й класичного трансценденталізму, долаючи вади й обмеженості цих філософських доктрин. Трансцендентальна феноменологія відмовляється від емпіричної натуралізації свідомості та психологізму як скептичного релятивізму, критикує емпіричні концепції асоціації й індукції і створює концепцію вільної варіації у фантазії. Водночас трансцендентальна феноменологія відрізняється від класичного трансценденталізму через те, що вона відмовляється від понятгя "річ-сама-по-собі", долає протиставлення розуму та чуттєвості й визнає можливість інтелектуального споглядання, матеріального апріорі та пасивної синтези. Перехід від статичної феноменології до генетичної представлено як вищезгадане перетворення феноменології з філософії свідомості на філософію досвіду. Розглянуто такі характеристики досвіду свідомості, як інтенційність, темпоральність, інтерсуб'єктивність і тілесність, що вони з погляду трансцендентальної феноменології виявляються умовами можливості досвіду взагалі. Проаналізовано допредикативний рівень досвіду, пасивну синтезу та мову як конститутивний елемент досвіду.

• Кебуладзе Вахтанг Іванович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"