Проведено комплексне дослідження організаційно-правових засад розвитку виправно-трудового права України у другій пол. XX ст. Проаналізовано політико-правові чинники, що визначили стратегію, основні завдання та напрями політики радянської держави і, зокрема, УРСР у сфері виконання кримінальних покарань, форми та методи її реалізації засобами виправно-трудового права. Встановлено особливості такого розвитку за умов десталінізації та "хрущовської відлиги", неосталінізму Л. Брежнєва, горбачовської перебудови та на початковому етапі творення права незалежної України. Розглянуто та прокоментовано Основи виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік і Виправно-трудового кодексу УРСР 1970 р., теоретико-методологічні особливості їх творення та регулювання, співвідношення в них союзного та республіканського законодавства, що дозволяє краще усвідомити особливості імперативного методу правового регулювання такої унітарної держави, як Радянський Союз. Досліджено та висвітлено основні події процесу трансформації виправно-трудового права у кримінально-виконавче право та виділення його в самостійну галузь права. Внесено пропозиції щодо врахування досвіду застосування виправно-трудового права попередніх десятиліть (позитивного та негативного) за сучасних умов реформування правової системи й її законодавства.

• Андрущак Олена Михайлівна (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"