Проаналізовано ситуацію, що склалася в кримінально-виконавчій сфері Української Держави на чолі з гетьманом П. Скоропадським у квітні - грудні 1918 р. На основі сучасних методологічних підходів і відповідно методів дослідження встановлено, що у політичному відношенні гетьманський експеримент продемонстрував, з одного боку, живучість гетьмансько-козацької традиції щодо розбудови власної державності й її правової основи, з іншого - прагнення до збалансування ціннісних ідеологічних, політичних і правових орієнтацій на національне відродження у контексті загальноєвропейського процесу лібералізації суспільного життя. Доведено, що спроба відновити стабільність шляхом повернення дореволюційної моделі тюремної системи, посилення каральної спрямованості законодавства, зокрема й того, що обслуговувало пенітенціарну систему була помилкою. Цей досвід є корисним і за сучасних умов як застереження проти недемократичних дій, що не сприймаються суспільством і не мають перспективи. Водночас гетьманський уряд доклав значних зучиль для заохочення служби в тюремному відомстві, наведення порядку в тюремній справі на місцях, підвищення дієвості тюремних інспекцій, покращання соціальної бази установ виконання покарань, що також можна виділити як позитивний досвід, можливий для використання за сучасних умов реформування пенітенціарної системи.

• Гламазда Петро Володимирович (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"