Дослідження присвячено естетичному аналізу становлення та розвитку індійського храмового танцю як "хієропраксису" або сакрального синкретичного комплексу, який виник на тлі релігії та культури індуїзму. У даному контексті проаналізовано трансформацію розуміння Бога як Абсолюта або Брахмана упанішад до ідеї персонального божества, що призвело до виникнення концепції Космічного Танцівника - Натараджі та його іконографічного образу. Розглянуто естетичні концепції "Натья Шастри" як теоретичного джерела формування та розвитку сакрального естетичного комплексу, найбільш важливою з яких є теорія естетичного досвіду "раса". Досліджено специфіку естетичного канону індійського храмового танцю, що відображує у вигляді певних пластичних кодів символіку космологічного культу Натараджі. Проаналізовано нюанси хореографії індійського храмового танцю та виокремлено елементи його семантики та граматики. Досліджено особливості літературних сюжетів у драматургії індійського храмового танцю та виділено їх типи. Розглянуто трансформацію індійського храмового танцю в сучасний період і виокремлено головні тенденції його розвитку.

• Смірнова Ганна Ігорівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"