Вперше доведено, що положення ч. 1 ст. 43 Конституції Україні, де проголошується право на працю не відповідає у такій редакції загальновизнаним принципам та нормам міжнародного права у цій сфері. Запропоновано розглядати це право як можливість особи обирати чи погодитися на таку працю, яку вона визначила для себе засобом заробітку для життя. Забезпечення цього права полягає у створенні відповідних умов, за яких його зможе реалізувати кожна людина. Обгрунтовано та сформульовано юридично-значиме поняття "реалізація права на працю", під яким запропоновано вважати процес втілення в життя можливості вільно обирати працю та місце праці або добровільно погодитися на працю як засіб заробітку для життя, що потребує встановлення правил, якими визначаються межі та спосіб реалізації здібностей до праці, а також безпосередню реалізацію шляхом правомірної поведінки управомочених суб'єктів вільно обирати працю та місце праці або добровільно погодитися на працю, яка їм пропонується. Сформульовано визначення поняття "правова форма реалізації права на працю" як поєднання необхідних правових засобів, які використовуються управомоченою особою для одержання правових умов заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обрала або на яку вільно погодилася. Запропоновано визнати судове рішення юридичним фактом, що є підставою для укладення трудового договору.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Мокрицька Наталія Петрівна (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"