Реконструйовано та проаналізовано юрисдикційний статус Українського Православ'я, здійснено комплексне дослідження широкого спектру питань, пов'язаних з розколом Українського Православ'я. Запропоновано релігієзнавчі та еклезіологічні рефлексії щодо перспектив канонічного оформлення помісної церкви. З'ясовано історико-канонічні підстави необхідності отримання автокефального статусу Українським Православ'ям. Проведено розвідку ключових першопричин і канонічної правомірності створення УПЦ КП, основою яких є 34 Апостольське правило. На підставі дослідження основних етапів становлення українських церковних юрисдикцій за умов трансформаційних змін пострадянського суспільства констатовано, що основною причиною неможливості об'єднання українських Церков є штучно створювані православними ієрархами конфліктні ситуації в українському православному середовищі. Вказано на існування основних еклезіологічних протиріч, що мають місце в українському православ'ї, а саме: в питаннях апостольської спадковості, церковної канонічності, адміністративного об'єднання помісних Церков і хрещення. Встановлено, що надмірна політизація Українського Православ'я підсилена невирішеними канонічними, еклезіальними та соціально-економічними проблемами у подальшому може стати каталізатором конфліктів, що може призвести до нестабільної ситуації у країні. Констатовано, що сьогодні наявні всі передумови для подолання міжправославного розколу та об'єднання українських Церков у єдину Українську Помісну Православну Церкву.

• Бутинський Володимир Ярославович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"