Запропоновано концептуальну схему самовдосконалення особистості як найвищої форми її усвідомленого саморозвитку. Акцентовано увагу на розмежуванні понять "саморозвиток", "самовдосконалення", "самовиховання". Виявлено природу, сутність і зміст самовдосконалення особистості в індивідуальному та соціальному вимірах, визначено його структурні складові та соціальне призначення. Обгрунтовано значущість самовдосконалення як одного з духовно-моральних чинників суспільного розвитку на засадах солідаристської, групово-кооперативної гуманістичної парадигми цінностей. Проаналізовано особливості практик самовдосконалення у соціально-просторових і часових вимірах, основні стратегії та моделі самовдосконалення особистості у сучасному українському суспільстві. Показано реальну можливість та необхідність коректного соціального управління процесом самовдосконалення особистості як чинника людиновимірювальної соціальної політики.

• Єрахторіна Ольга Михайлівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"