Увагу приділено встановленню й опису типологічних ознак староукраїнських наукових текстів XVI - XVIII ст., залучених до аналізу з урахуванням реконструйованих уявлень про науку в мовній свідомості того часу, зокрема без розмежування релігійних і світських наукових джерел. Ресурси наукового текстотворення виокремлено з огляду на сучасні функціонально-стилістичні, текстолінгвістичні та комунікативно-функціональні напрями досліджень наукового тексту, зосереджені на вивченні його смислової структури. З уявленням про інформативність наукових текстів пов'язане представлення термінологічної лексики, що виокремлюється з допомогою етимологічних і родо-видових дефініцій. Простежено за формуванням засобів експлікації облігаторних категорій староукраїнського наукового тексту, а саме: маркерів проспекції, ретроспекції, сегментації тексту тощо, вказано на процеси стандартизації, нормування й індивідуалізації в царині наукового текстотворення. Показано, що за експлікацією розмежування старих - нових знань, позначення методів, зв'язності, досліджувані тексти постають як нечітка множина. Запропоновано типологію наукових текстів, що грунтується на протиставленні ядерних - периферійних текстотипів, співвідносних із релігійним - світським дискурсом.

• Наєнко Галина Михайлівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"