Проаналізовано систему теоретичних уявлень І. Канта про релігію в контексті його аксіологічних ідей, а також шляхи історичних трансформацій його релігієзнавчо-філософської спадщини. З'ясовано внутрішню логіку їх взаємозумовленості та взаємозв'язку. Здійснено відхід від традиційного тлумачення Кантової етики як цілком раціоналістичної, виявлено наявність в етикотеології ірраціоналістичних тенденцій, що вплинули на ірраціоналістичну філософсько-антропологічну методологію післяпросвітницької доби. Виокремлено модифікативність кантівського вчення про віру. Досліджено систему теоретичних рецепцій вчення Канта про релігію у концепціях антропологічно зорієнтованої філософії ХІХ - ХХ ст., а також роль його ідей у формуванні методології сучасної філософії релігії. Обгрунтовано потенціал філософсько-релігієзнавчих висновків Канта щодо толерантизації міжцерковного та міжсвітоглядного діалогу, ціннісного реформування діяльності традиційних церков, здатності справляти вплив на розвиток подальшого наукового дискурсу і розв'язання низки проблем гуманітарної освіти, зокрема оптимізації та ціннісної ефективності впровадження етико-релігієзнавчого елементу у шкільну й академічну освіту.

• Горохолінська Ірина Володимирівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"