Особливу увагу в даному дослідженні приділено ролі самоорганізації у фізиці термоядерної плазми й у Всесвіті. Представлено новий підхід до проблеми розширення Всесвіту. Формально розвинений підхід грунтується на досвіді, одержаному в ході вивчення гарячої термоядерної плазми. Враховано можливість того, що Всесвіт, як видається, може мати скінченний час життя (навіть якщо рахунок йде на мільярди років), і поєднано це припущення з експериментальним фактом, що швидкість розбігання віддалених галактик пропорційна до віддалі між ними (закон Габбла). На підставі аналізу неоднорідного диференціального рівняння у частинних похідних доведено, що критичне значення показника пов'язане зі сталою Габбла простим лінійним співвідношенням. Виявлено, що масштаб, який використовується як міра розширення Всесвіту, є еквівалентним до ейнштейнівського радіуса кривизни. З кінцевих результатів випливає, що закон Габбла слід доповнити множником, який може мати вибухоподібну тенденцію росту з часом (відкритий Всесвіт), або спадний характер (замкнений Всесвіт). Обговорено можливість звборотного розширення або осцилюючого Всесвіту (космічний маятник).

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"