Структурні та термодинамічні властивості модельного розчину, що містить заряджені олігомери та еквівалентну кількість протиіонів, вивчено за допомогою канонічного моделювання Монте-Карло. Олігомери представлено у вигляді (гнучких) вільноз'єднаних ланцюжків або як лінійний (жорсткий) ланцюг заряджених твердих сфер. Відповідно до примітивної моделі розчину електроліту, протиіони змодельовано як заряджені тверді сфери, а розчинник враховано через діелектричні властивості середовища. Виявлено значні відмінності у парних функціях розподілу, одержаних для жорсткої та гнучкої моделей, але відмінності в термодинамічних властивостях, таких як, ентальпія розведення та надлишковий хімічний потенціал, є менш значними. Одержані результати розглянуто з точки зору експериментальних даних для водних розчинів поліелектролітів. Результати моделювання показують, що відхилення від повністю витягнутої (стрижневої) конформації веде до сильнішого зв'язування протиіонів. З іншого боку, гнучкість полііонів, навіть у поєднанні з впливом розмірів іонів, не може бути причиною якісних відмінностей між теоретичними та експериментальними результатами для ентальпії розведення.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"