Точність виразу для коефіцієнта середньої активності (рівняння Гансена - Віллефосса - Беллоні), справедливого у гіперланцюговому (ГЛ) наближенні, перевірено у широкому інтервалі концентрації відносно нових даних Монте-Карло для примітивних моделей електроліту +1:-1 і +2:-2. Вираз містить ту перевагу, що надлишковий хімічний потенціал можна одержати прямо, не вдаючись до трудомісткого розрахунку Гіббса - Дюгема. Виявлено, що результати ГЛ наближення для коефіцієнта середньої активності добре узгоджуються з проведеними для такої самої моделі числовими розрахунками. Протестовано термодинамічну узгодженість ГЛ наближення. Виглядає так, що коефіцієнти середньої активності, пораховані за допомогою рівняння Гіббса - Дюгема, узгоджуються з даними Монте-Карло трохи краще, ніж вираз Гансена - Віллефосса - Беллоні. Для цілісності розрахунку представлено також ГЛ надлишкові внутрішні енергії та осмотичні коефіцієнти. Ці результати порівняно з розрахунками на основі інших загальновідомих теорій, які описують розчини електролітів, зокрема зі середньосферичним наближенням, модифікацією Пітцера теорії Дебая - Гюккеля, та граничним законом Дебая - Гюккеля.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"