Подано відомості стосовно участі різних рівнів ЦНС, головним серед яких у регуляції вісцеральних функцій є гіпоталамус, та ендокринної системи, що тісно пов'язана з гіпоталамусом, у регуляції кровообігу та кисневого гомеостазу печінки. Зокрема показано, що гіпоталамус зумовлює специфічний і диференційований вплив на кровообіг і тканинне дихання печінки, тоді як довгастий мозок впливає менш суттєво, лише в тій мірі, в якій це необхідно для реалізації реакцій зі стабілізації системної гемодинаміки та кисневого гомеостазу організму. Важливими є дані про диференційований вплив гормонів гіпофіза та наднирників на кровопостачання і дихання печінки, а також зміни цих параметрів впродовж тривалої дії пептидних гормонів шлунково-кишкового тракту (ШКТ), які дозволяють припустити участь саморегуляторних і рефлекторних механізмів у реакціях печінкової гемодинаміки на введення цих гормонів. Вказано на можливість різних шляхів корекції постачання кисню до функціональних елементів печінки за зміни його споживання під впливом досліджених поліпептидів ШКТ. Показано, що хронічне подразнення гіпоталамуса може призводити до розвитку внутрішньопечінкової форми портальної гіпертензії (ПГ). Розроблено спосіб фармакотерапії ПГ, що призводить до нормалізації ворітного тиску та поступового відновлення морфологічної структури печінки.

• Янчук Петро Іванович (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"