Розкрито особливості вокально-хорового навчання китайських студентів з використанням українських співацьких традицій. Проаналізовано літературу з проблеми дослідження та існуючий практичний досвід, визначено теоретико-методологічне підгрунтя процесу формування цього феномену, зміст, специфіку, функції, методи, принципи, педагогічні підходи та авторське тлумачення поняття "вокально-хорове навчання китайських студентів з використанням українських співацьких традицій". Досліджено джерела та історичну динаміку розвитку національного вокально-хорового мистецтва. Вперше виокремлено структурні компоненти цього феномену (мотиваційно-цілеспрямований, полікультурно-когнітивний, діяльнісно-репродуктивний, творчо-рефлексивний), критерії, показники та рівні сформованості, обумовлено педагогічні умови оптимізації вокально-хорового навчання. Вперше розроблено та впроваджено в процес вокально-хорового навчання китайських студентів у інститутах мистецтв поетапну методику з використанням українських співацьких традицій, яка передбачає творчу трасформацію вокально-хорового українського досвіду в вокально-хорове виконавство Китаю. Результати порівняльного аналізу статистично підтвердили ефективність авторської методики, яка сприяє ефективності опанування українськими вокально-хоровими традиціями і надає можливість екстраполювати набуті знання, навички, уміння в китайську освітню систему.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"