Вибір оптимальної схеми антигіпертензивної терапії пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) дуже важливий під час ведення таких хворих. Сучасні методи оцінки прогностично значущих критеріїв впливу терапії основними групами гіпотензивних препаратів на різні показники життєдіяльності роблять цей вибір максимально обгрунтованим. Мета дослідження - вивчити прогностично значущі критерії впливу терапії інгібітору ангіотензинперетворювального ферменту лізиноприлу, бета-адреноблокатора бісопрололу та їх комбінації на варіабельність серцевого ритму, артеріальний тиск і ЧСС у пацієнтів з АГ у різних класах тривалості комплексу ЕКГ і групах терапії. На базі міської поліклініки № 6 Московського району обстежено 138 пацієнтів (60 чоловіків і 78 жінок) з 1 - 2 ступенем і II стадією АГ віком (<$E57~symbol С~17>) років. Середня тривалість АГ - (<$E7~symbol С~5>) років. За класифікацією Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування АГ (2012, 2013 рр.), АГ 1 ступеня спостерігалася у 94 (68 %), 2 ступеня - у 44 (32 %) хворих. У 71 (51 %) пацієнта виявлена хронічна ішемічна хвороба серця (ХІХС). У 112 (81 %) пацієнтів були симптоми СН. За класифікацією Н. Д. Стражеско - В. Х. Василенко СН I стадії діагностована у 39 (35 %), II А - у 73 (65 %). За класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA) у 11 (10 %) пацієнтів була СН I ФК, у 28 (25 %) - СН II ФК, у 73 (65 %) - СН III ФК. У разі терапії пацієнтів АГ в класі тривалості комплексу QRS ЕКГ <$Esymbol Г ~100> мс необхідно більше уваги приділяти змінам САТ, ДАТ, LF/HF і в класі >> 100 мс - змінам САТ, ДАТ, QRS ЕКГ, ТР. Визначено прогностично значущі критерії ефективності терапії пацієнтів АГ у класах тривалості комплексу QRS ЕКГ <$Esymbol Г~100> мс і >> 100 мс лізиноприлом, бісопрололом та їх комбінацією надають змогу оптимізувати її.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"