Розглянуто проблеми покращання результатів хірургічного лікування хворих на хронічний панкреатит шляхом вивчення особливостей клінічних проявів з урахуванням етіологічних факторів, розробки показань щодо хірургічного лікування та диференційованого підходу до вибору паренхімозберігальних і резекційних оперативних втручань. Наведено відомості про клінічні дослідження та хірургічне лікування 112-ти хворих на хронічний панкреатит з протоковою гіпертензією. Проаналізовано дві групи хворих в залежності від способу хірургічного лікування. В обох групах були найбільш тяжкі форми клініко-морфологічних змін підшлункової залози у разі фіброзно-дегенеративного хронічного панкреатиту (класифікація О. О. Шалімова та співатора, 1997). Подавляюча більшість хворих страждала від постійного больового синдрому. В усіх хворих визначалась панкреатична протокова гіпертензія з вірсунгодилатацією. В групі резекційних операцій (58 хворих) (2 група) виконувались: пілорозберігальна панкреатодуодеальна резекція - у 10-ти (17,2 %), операція Бегера - у 14-ти (24,1 %), операція Фрея - у 34-х (58,7 %). У зв’язку зі значною кількістю незадовільних результатів після резекційних втручань запропоновано паренхімозберігальну операцію: поздовжню тотальну панкреатовірсунгодуоденопапілотомію з поздовжнім панкреатікоєюнодуоденоанастомозом на короткій петлі за Ру, яка виконана у 54-х хворих (1 група). Операції в обох групах виконувались за однотипними показаннями. Алкогольний генез хронічного панкреатиту спостерігався найбільш часто і був відповідно у 35-ти (64,8 %) хворих в 1 групі і у 38-ми (65,5 %) - у другій групі. На другому місці був хронічний панкреатит після раніше перенесеного гострого панкреатиту/панкреонекрозу: у 14-ти (25,0 %) та 12-ти (20,7 %) відповідно. Імуногістохімічне дослідження показало, що в зонах фіброзу (головка, тіло, хвіст підшлункової залози) виявлено велику кількість активованих α-SMA-позитивних зірчастих клітин - продуцентів надлишку колагена, що зумовлювало розвиток протокової гіпертензії. Безпосередньо після операції у 3-х хворих з паренхімозберігальними втручаннями і у 4-х - з резекційними спостерігалась кровотеча з панкреатодигестивного анастомозу, що потребувало релапаротомії. Помер один хворий після пілорозберігальної панкреатодуоденальної резекції. Летальність склала 0,9 %. У віддаленому періоді функціональні результати (екзокринна, ендокринна функції підшлункової залози) та якість життя були достовірно кращими після паренхімозберігальних операцій. Обгрунтовано ефективність паренхімозберігального напряму в хірургічному лікуванні хронічного панкреатиту. В групі хворих після паренхімозберігальних операцій хороші результати спостерігались у 50-ти (92,6 %) (Р<0,05), задовільні - у 4-х (7,4 %) (Р<0,05), незадовільних не було. В той же час після резекційних операцій хороші результати були тільки у 26-ти (53,1 %), задовільні - у 16-ти (32,7 %) і незадовільні - у 7-ми (14,2 %) пацієнтів.

• Клименко Андрій Володимирович (медичні науки)
• Клименко Антон Вікторович (економічні науки)
• Клименко Анатолій Володимирович (технічні науки)
• Клименко Андрій Валерійович (державне управління)
• Клименко Антон Володимирович (технічні науки)
• Клименко Анна Василівна (медичні науки)
• Клименко Анна Вікторівна (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"