Здійснено порівняльну оцінку впливу левотироксину, метформіну й піоглітазону на маркери інсулінорезистентності (ІР) тканин-мішеней за клінічних умов (хворі на гіпотиреоз та з наявною інсулінорезистентністю). Порівняння результатів трьох варіантів лікування показало нижчу концентрацію тиреотропного гормону (ТТГ) під впливом комбінованого лікування метформіну та левотироксину, тоді як вільний тироксин (вТ₄) і вільний трийодтиронін (вТ₃) були вищими на тлі комбінації піоглітазону та левотироксину. Крім цього, глюкоза та глікований гемоглобін були нижчими на тлі метформіну, а С-пептид та інсулін - на тлі піоглітазону. Під впливом піоглітазону індекс НОМА-β був нижчим, а індекс Каро вищим, що можна пояснити їх високою чутливістю до змін концентрації інсуліну в крові. Вплив на різні ланки інсулінорезистентності сприяв зниженню індексу НОМА-ІR на тлі метформіну (завдяки зниженню вмісту глюкози натще через пригнічення глюконеогенезу в печінці) та на тлі піоглітазону (зменшення ІР м'язів і жирової тканини). Призначення інсулінових сенситайзерів також покращувало показники ліпідного обміну. Аналіз кореляційних зв'язків виявив, що активність аланінамінотрансферази обернено корелювала з вТ₄ у хворих на гіпотиреоз. Крім цього рівень кореляції вТ₄ з ліпідними фракціями був вищим за асоціації з ними вТ₃, що може свідчити про тісний зв'язок вТ₄ з печінковою ІР. Зафіксовано пряму кореляцію між вмістом глюкози натще й рівнем ТТГ у хворих на гіпотиреоз з ІР та нормальним індексом маси тіла, що вказує на безпосередню залежність вуглеводного обміну від функціональної здатності щитовидної залози вже на рівні початкових змін гіпофіза.

• Москва Христина Андріївна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"