Проаналізовано анатомічну будову дихальної системи людини. Для частот, характерних для звуків дихання, обгрунтовано можливість зображення респіраторної зони легенів як суцільного середовища з мікроструктурою. Розроблено акустичну модель легеневої паренхіми на підставі фізичних уявлень про дисперсію й поглинання звуку в емульсіях. Для випадку термічної незалежності зерен емульсії (альвеол) одержано аналітичний вираз, який описує швидкість звуку та коефіцієнт згасання в паренхімі. Показано, що поведінка швидкості звуку, передбачена емульсійною моделлю, є аналогічною тенденціям, які описуються простими газо-рідинними моделями. Встановлено сильну залежність коефіцієнта згасання звуку від частоти й концентрації газової фази паренхіми. Показано, що за низьких значень наповненості легенів повітрям частотна залежність згасання в досліджуваному діапазоні є квадратичною, а за високих -- демонструє перехід до кореневої тенденції зі зростанням частоти. Ця особливість обумовлюється сильною зміною розмірів альвеол під час дихального циклу. Відзначено значне зменшення згасання звуку в паренхімі під час глибокого вдоху.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"