Проаналізовано комплексне хірургічне лікування 32 хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу зі синдромом діабетичної стопи (СДС), ускладненим гнійно-запальними ураженнями нижніх кінцівок. Чоловіків було 15 (46,9 %), жінок 17 (53,1 %) віком від 39 до 72 років. Тривалість ЦД становила від 5 до 24 років. Мішана форма СДС діагностована у 21 (65,6 %) пацієнта, ішемічна - у 11 (34,4 %). Згідно із класифікацією Техаського університету (1991), виявлені ураження були D II, D III ст. Залежно від методу лікування хворих поділено на 2 групи, репрезентативні за віком, статтю і глибиною ураження стопи: 1 (контрольна) - 13 хворих, яким проводили класичну пересадку шкіри за методикою Тірша. До 2-ої (основної) групи віднесено 19 хворих, яким поверхню гранулюючої рани після автодермопластики покривали стерильною перфорованою харчовою фольгою й марлевими серветками, змоченими олією амаранту. Перев'язки проводили кожен 3-й день до повного загоєння рани. Під час аналізу результатів лікування встановлено, що у хворих основної групи пересаджені клапті шкіри прижили у 94,7 % пацієнтів і лише у 1 (5,3 %) з них виявлено некроз та відторгнення поодиноких трансплантатів. У хворих контрольної групи приживлення клаптів шкіри констатовано у 9 (69,1 %) осіб, у 4 (30,7 %) відзначено некротизування й відторгнення трансплантатів. Повне загоєння ран у хворих основної групи наступило на <$E 8~symbol С~2,34> днів (<$E Р~<<~0,05>) швидше, ніж у пацієнтів контрольної групи.

• Заремба Віталій Степанович (медичні науки)
• Миськів Андрій Васильович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"