На підставі клінічного досвіду доведено, що під зовні монолітною картиною порушення харчової поведінки у хворих на анорексію прихований поліморфізм особистісних особливостей пацієнток і різні механізми психологічного захисту, які потребують диференціації терапевтичного підходу. Запропоновано розглядати анорексію як певний континуум розладів з різною структурою особистості. Як крайній стан розглянуто анорексію у дівчаток з неврастенічною структурою особистості, на яку накладається соціокультуральний етіопатогенез і порушення сімейного функціонування; посередині континууму розладів розміщують анорексію з пограничною структурою особистості, а як другий крайній стан виділяють випадки з психотичним "ядром" особистості, в разі яких соціокультуральні чинники мають менше значення, ніж сімейні.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"