Зазначено, що летальність після релапаротомії з приводу післяопераційного перитоніту (ПП) ще висока (23 - 34 %), а при окремих формах, розвитку поліорганної недостатності (ПОН), септичного шоку сягає 70 - 90 %. Післяопераційний перитоніт виник у 476 (2,5 %) хворих серед 18876 прооперованих на органах черевної порожнини. Проаналізовано лікування 327 (68,7 %) хворих, яким була виконана релапаротомія з приводу післяопераційного перитоніту та 149 (31,3 %) хворих, в яких застосовано дренування гнійників під контролем ультразвукового дослідження. Перші прояви інтраабдомінальних ускладнень при розлитому перитоніті мали характер гострої дихальної недостатності у 196 (60 %) хворих, серцево-судинної - у 73 (22,3 %), печінково-ниркової недостатності - у 58 (17,7 %) хворих на фоні незначно виражених локальних симптомів. Застосування систем оцінки стану хворого, оптимальних методів діагностики, хірургічної тактики та інтенсивної терапії дозволило скоротити терміни виявлення ускладнення і зменшити частоту релапаротомій від 4,1 до 1,6 %, а летальність під час післяопераційного перитоніту знизити з 23,3 до 13,9 %.

• Дроняк Микола Миколайович (медичні науки)
• Шевчук Ігор Михайлович (медичні науки)
• Шевчук Ірина Миколаївна (педагогічні науки)
• Шевчук Ірина Михайлівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"