Досліджено багатогранність феномену виконавського змагання. Відображено особливості його вивчення та окреслено основні принципи функціонування у музично-виконавському мистецтві. Наведено декілька моделей взаємовідносин "виконавець-конкурс". Прояви змагальності у музичному мистецтві у різні історичні епохи є передумовами зародження сучасного виконавського конкурсу. Висвітлено трансформацію цих явищ, їх форми, значущість, масштабність, а також динаміку розвитку. В епоху Романтизму з'являється новий тип музиканта - митця-інтерпретатора. Музичні виконавські конкурси, що зароджувалися в XIX ст., виявилися співзвучними ідеям романтизму, що врешті стало запорукою впровадження конкурсної системи. Революційним стало визначення Ф. Лістом повноти, самодостатності виконавського мистецтва. Його творчість стала прикладом виокремлення віртуозної особистості. На прикладі провідних фортепіанних змагань досліджено причинно-наслідкові зв'язки в академічній музичній культурі. Відтворено цілісну картину українського конкурсного руху (конкурсів піаністів) як складової глобальної конкурсної системи. Аналіз його масштабів виявив деякі проблемні аспекти функціонування виконавських змагань. Здійснено класифікацію сучасних українських конкурсів, визначено необхідність, напрями та механізми удосконалення конкурсної процедури та системи в цілому.

• Пухлянко Марія Євгенівна (культурологія)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"