Виявлено специфіку виразних засобів інструменталізму в вокалі та вокальності в клавірі згідно перетворенням в сучасних уявленнях щодо мистецтва bel canto XVIII - XIX ст. на матеріалах носіїв цього стилю - творів А. Страделли, А. Вівальді, В. Моцарта, Дж. Россіні, В. Белліні, Дж. Верді та ін. Проаналізовано твори, які складають джерело постійної роботи автора дослідження як концертмейстера-піаніста оперно-вокального класу музичної академії. Італійське мистецтво XVIII - першої половини XIX ст. виявилося унікальним сховищем інструменталізованого вокалу спадщини bel canto, первісність якого для інструменталізму у власному сенсі визначила значимість одухотвореної моторики, позбавленої тілесної щільності фактури та фізичної важкості багатозвучної акордики. Для фортепіанного звучання цієї традиції важливим є "душі наповнений політ" - піаністичний "балет рук", в якому швидкість та легкість дотиків визначала сенс дематеріалізуючих спрямувань Надій душі і радості Мрій на перетині ідеалів бідермайєра та романтизму, що відійшли в історію. Саме такого роду освітлений піанізм живив музу Ф. Шопена. Віддаючи належне великому представнику музичного слов'янства, сучасні виконавці прагнуть відновити основу та стимул мистецтва протошопенівської фортепіанної школи.

• Бояренко Тамара Валентинівна (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"