Досліджено проблему еволюційного розвитку дворянської сільської садиби Лівобережної України як культурного феномену в історичному просторі XIX ст. і визначено основні суспільні чинники даного процесу. Зроблено висновок, що особливості функціонування дворянської заміської садиби Лівобережжя як історично-культурного феномену обумовлювалися економічними та соціальними обставинами остаточного входження українських земель до складу Російської імперії й утворенням нової суспільної групи - імперського дворянства, яке на даній території формувалося, у першу чергу, зі старшинської верхівки періоду Гетьманщини. З'ясовано, що специфіка землеволодіння у даних місцевостях обумовила великий відсоток серед маєткових утворень саме садиб середніх і дрібних власників, які у першу чергу ставали осердками культурницької діяльності. Виявлено, що у першій половині XIX ст. за умов збереження значущої ролі у житті суспільства садиби Полтавщини та Чернігівщини слугували базою для формування української інтелігенції та визначилися як осередки, у межах яких відбувалися різноманітні види художньо-мистецької праці; у другій половині сторіччя на перший план вийшли садиби, господарі яких пристосувалися до зміни соціально-економічних обставин.

Исследована проблема эволюционного развития дворянской сельской усадьбы Левобережной Украины как культурного феномена в историческом пространстве XIX ст. и определены основные общественные факторы данного процесса. Cделан вывод, что особенности функционирования дворянской загородней усадьбы Левобережья как историко-культурного феномена обуславливались экономическими и социальными обстоятельствами окончательного вхождения украинских земель в состав Российской империи и образованием новой общественной группы - имперского дворянства, которое на данной территории сформировалось, в первую очередь, из старшинской верхушки периода Гетьманщины. Установлено, что специфика землевладения в данных местностях обусловила большой процент усадеб средних и мелких собственников, которые в первую очередь становились центрами культурной деятельности. Выявлено, что в первой половине XIX ст. в условиях сохранения значительной роли в жизни общества, усадьбы Полтавской и Черниговской областей являлись базой для формирования украинской интеллигенции и реализации различных видов художественной деятельности, а во второй половине столетия на первый план вышли усадьбы, собственники которых приспособились к изменениям социально-экономических обстоятельств.

 Наукова періодика України 
Повний текст  Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Будзар Марина Михайлівна (1962–) (культурологія)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"