Досліджено феномен мовного соціокоду як усталеної, самодостатньої системи та водночас системи відкритої, яка постійно еволюціонує, доповнюється новими знаками та значеннями. Підкреслено об'єднуючу функцію мовного соціокоду, що підвищує буттєву мотивацію людини, помножує творчий потенціал соціуму. Розкрито специфіку мовного соціокоду, коли індивідуальний сегмент соціального буття узагальнюється. Доведено, що мовний соціокод становить ту соціальну матрицю, в якій акумулюються соціальні знання людства, значущі для соціуму програми діяльності. Зроблено висновок, що мовний соціокод є необхідною умовою соціального буття, оскільки забезпечує його споріднення, спільність і формує нові механізми соціалізації. На підставі аналізу соціологічно-смислового змісту соціокоду запропоновано його визначення як загальної властивості соціуму (суспільства, групи, людини), здатного у своєму бутті до постійної трансмутації - від ступеня абсолютної реальності (минулого та теперішнього) до ступеня абсолютної нереальності (майбутнього) через звершення до основних форм свого буття (знак, артефакт, слово, текст).

Исследован феномен языкового социокода как установившейся, самодостаточной системы и одновременно системы открытой, которая постоянно эволюционирует, дополняется новыми знаками и значениями. Подчеркнута объединяющая функция языкового социокода, повышающая бытовую мотивацию человека, умножает творческий потенциал социума. Раскрыта специфика языкового социокода, когда индивидуальный сегмент социального бытия обобщается. Доказано, что языковой социокод является той социальной матрицей, в которой аккумулируются социальные значения человечества, значимые для социума программы деятельности. Сделан вывод, что языковой социокод является необходимым условием социального бытия, поскольку обеспечивает его единение, общность и формирует новые механизмы социализации. На основании анализа социологично-смыслового содержания социокода предложено его определение как общего свойства социума (общества, группы, человека), способного в своем бытие к постоянной трансмутации - от степени абсолютной реальности (прошлого и настоящего) к степени абсолютной нереальности (будущего) через свершения к основным формам своего бытия (знак, артефакт, слово, текст).

• Москалюк Валентина Михайлівна (педагогічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"