Розглянуто окремі аспекти розвитку поетичної строфи у французькій та українській літературах першої половини ХХ сторіччя, зумовлені феноменом синкретизму, їх зближенням із образотворчим та музичним мистецтвами. Проаналізовано явища екстраполяції музичних жанрів у сферу поетичного дискурсу, звукової організації вірша. Розглянуто нові засоби ритмізації поетичної строфи. Висвітлено питання синтаксису поезії першої половини ХХ ст. Прослідковано факти широкого варіювання, а іноді і повного нехтування сталими синтаксичними структурами. Висловлені теоретичні міркування підтверджуються ілюстративним матеріалом.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"