Висвітлено композиційні та стилістичні особливості жанру епіграми, а також проблеми, що виникають у разі спроби їх відтворення засобами іншої мови. На матеріалі українських та російських перекладів епіграм та епітафій Роберта Бернса, здійснених В. Мисиком і С. Маршаком, розглянуто найтиповіші труднощі, з якими зіткнулися перекладачі, а саме: високе семантичне навантаження кожного слова за надзвичайно простої і лаконічної форми, унікальне поєднання гумору і сатири в межах одного твору, своєрідне часово-просторове провалля між сучасником і співвітчизником Р. Бернса та українським або російським читачем ХХI століття, випадки глобального вертикального контексту та інші. Отже, у даному випадку головне завдання перекладача можна сформулювати як найбільш адекватне відтворення ідей та образів оригіналу, його гумористичного або сатиричного характеру і лаконічної форми. Крім того, для максимального наближення творів до сучасного читача необхідними видаються різноманітні коментарі, зноски та пояснення. Аналіз перекладів В. Мисика та С. Маршака дає змогу стверджувати, що незважаючи на відмінність перекладацьких методів і деякі втрати та неточності, вони вдало впоралися з цим складним завданням і створили відповідники високої художньої цінності.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"