Сформульовано визначення перфекціонізму як особистісної риси, що полягає у прагненні досягати досконалості в різних сферах життєдіяльності та може виявлятися як у конструктивних, так і в неконструктивних формах залежно від ступеня своєї вираженості. Обгрунтовано структурну модель перфекціонізму, яка представлена двома компонентами: особистісними стандартами та поляризацією мислення з різною адресацією ("Я" та "Інші") і спрямованістю (індивідуальна діяльність та міжособистісні стосунки). За чотирма можливими варіантами співвідношення високих і низьких рівнів розвитку компонентів перфекціонізму виокремлено його форми: гіперперфекціонізм, конструктивний і деструктивний перфекціонізм, гіпоперфекціонізм. Емпірично доведено, що перфекціонізм неоднаково представлений у державних службовців з різними посадовими статусами, стажем роботи. Виявлено відмінності у проявах перфекціонізму у представників української та польської систем державної служби, розроблено практичні рекомендації щодо оптимізації процесу професійного добору та супроводу професійного розвитку державного службовця.

• Лоза Олена Олександрівна (психологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"