Досліджено та подано у вигляді цілісного ретроспективного аналізу проблему формування інтересу до навчання в учнів початкової школи (друга половина XX ст.). На підставі аналізу періодичних фахових видань, монографічних і колективних наукових історико-педагогічних робіт встановлено, що у другій половині XX ст. прогресивна педагогічна громадськість СРСР та України зокрема активно виступала за створення нової школи на засадах гуманізму, демократизму, народності, природовідповідності. Тому актуалізувалася проблема пошуку мети та завдань школи, вирішення якої надало б змогу визначити та спрямувати складові процесу навчання. На основі аналізу наукових психолого-педагогічних досліджень 1950 - 1990-х рр. науково обгрунтовано етапи й особливості розвитку методики ефективного формування інтересу до навчально-пізнавальної діяльності у молодших школярів. Виявлено, що у досліджуваний період формування інтересу до навчання учнів відбувалося шляхами врахування світу дитячих захоплень і вікових особливостей вихованців, зміни вражень за рахунок різноманітних виховних прийомів, створення ситуації раптовості чи новизни, присутності елементів колективної творчості. Проаналізовано досвід педагогів-практиків, показано, що більшість з них у своїй діяльності використовували наочність, дидактичні та сюжетно-рольові ігри, інтерактивні методи навчання та творчі завдання як засоби формування інтересу до навчання.

• Баранова Анастасія Миколаївна (педагогічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"