Оржешковський В. В. Порівняльна клініко-нейрофізіологічна характеристика перебігу гострих та хронічних імуноопосередкованих запальних полінейропатій / В. В. Оржешковський // Зб. наук. пр. співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2014. - Вип. 23, кн. 2. - С. 260-267. - Бібліогр.: 4 назв. - укp.Наведено аналіз клініко-нейрофізіологічних особливостей стану хворих на імуноопосередковані запальні полінейропатії. Мета роботи - на основі аналізу виявити нейрофізіологічні маркери, які надають змогу диференціювати синдром Гійена - Баре (СГБ) та хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію (ХЗДП). Обстежено 43 хворих з імуноопосередкованими запальними полінейропатіями, серед яких в 1 групі 31 хворий на ХЗДП та в 2 групі 12 хворих на СГБ. Всім хворим проведено клінічне обстеження, а також проведено стимуляційну електроміографію (ЕМГ). Серед особливостей клінічних проявів в 1 групі були наявні м'язові гіпотрофії та атрофії, порушення поверхневої чутливості, в 2 групі - ознаки ураження периферичного відділу вегетативної нервової системи та парезу проксимальних відділів кінцівок. За результатами ЕМГ дослідження виявлено більшу кількість хворих з вираженою ступінню зменшення ШРЗм n.Tibialis та n.Peroneus в 1 групі (p << 0,01 та p << 0,05 ) та хворих зі зниженням швидкості розповсюдження збудження по моторним n.Medianus (p << 0,01), а також зниження амплітуди М-відповіді у разі стимуляції n.Medianus серед хворих 1 групи було достовірно більше ніж удвічі (p << 0,005), а у разі стимуляції n.Ulnaris зниження амплітуди М-відповіді у хворих 2 групи ніж в 1 (p << 0,01). В 1 групі виявився більшим відсоток хворих з наявними блоками проведення у разі стимуляції n.Tibialis (p << 0,05), n.Medianus (p << 0,01), n.Ulnaris (p << 0,01). А в 2 групі хворих і з наявним блоком проведення у разі стимуляції n.Peroneus (p << 0,01) та з наявним збільшенням резидуальної латентності у разі стимуляції n.Tibialis (p << 0,03) та n.Peroneus (p << 0,03) і зниження амплітуди потенціалу чутливого нерву за стимуляції n.Suralis (p << 0,05). Висновки: за СГБ більш притаманне ураження периферичних відділів вегетативної нервової системи хворих та більш частіше втягування в патологічний процес поряд з дистальними проксимальних відділів периферичної нервової системи. ХЗДП відрізняється клінічно від СГБ наявністю м'язових гіпотрофій чи атрофій, а також порушень поверхневої чутливості. Деякі ЕМГ показники можуть використовуватися як маркери для визначення варіанту перебігу цих полінейропатій. Так для ХЗДП це амплітуда М-відповіді під час стимуляції n.Medianus, наявність блоків проведення у разі стимуляції n.Tibialis, n.Medianus та n.Ulnaris, ШРЗм n.Tibialis, n.Peroneus, n.Medianus. А для СГБ - це амплітуда М-відповіді у разі стимуляції n.Ulnaris, наявність блоків проведення за стимуляції n.Peroneus, збільшення резидуальної латентності у разі стимуляції n.Tibialis та n.Peroneus. Індекс рубрикатора НБУВ: Р625.062-3
Рубрики:
Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ Повний текст Наукова періодика України Додаткова інформація про автора(ів) публікації: (cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці) Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"
|