У межах, ставших вже класичними, поглядів на геосередовище як на відкриту нелінійну активну ієрархічно-неоднорідну динамічну систему проаналізовано процеси у геосистемах. Зазначено, що спонтанний сейсмоакустичний та електромагнітний шум літосферного походження - це універсальний ефект, зумовлений наявністю дифузії. Важливо, що спонтанний шум можна тлумачити в термінах автоколивань, характеристики яких визначаються параметрами геосередовища. Розглянуто питання синергетики геосистем, роль хаосу, зокрема слабкого, в їх поведінці. Проаналізовано перехідну динаміку геосистем і критерії близькості біфуркації стаціонарного режиму. Підкреслено фундаментальну властивість геосистем - наявність стадії підготовки сейсмічних явищ, що свідчить про реальність їх прогнозу. Однак його реалізація потребує постановки адекватних моніторингових систем спостережень і методів їх обробки, до чого геофізики поки що не готові. Зазначено, що успіх у розв'язанні проблеми прогнозу сейсмічності тісно пов'язаний з результатами масштабних науково-технічних проектів, а не питань, які зазвичай намагаються вирішувати у межах старих ідей.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"