Проаналізовано причини зародження евфемії як окремого лінгвістичного явища, висвітлено походження та тлумачення терміна "евфемізм", визначено коло основних наукових праць, присвячених явищу евфемії, розкрито їх значення. Установлено, що питання евфемії цікавили й етнографів. Інтерес до цього явища вчених, розвідки яких не є суто лінгвістичними, можна пояснити тим, що евфемію зазвичай пов'язують з давнім табу; етнографи досліджували табу в первісних суспільствах. Виявлено, що масово досліджувати евфемію українські та російські мовознавці почали вже наприкінці 90-х років ХХ ст., результатом чого стала низка робіт, зокрема й лексикографічних. У переважній кількості праць аналіз евфемії побудований на матеріалах інших мов, також наявні наукові студії, у яких явище евфемії інтерпретують, спираючись одночасно на кілька мов, проте існують дослідження й на матеріалі української мови. Установлено, що ціннісними для українського мовознавства є розвідки, виконані на діалектному матеріалі, адже його опрацювання вагоме для дослідження евфемізації мовлення як історично змінного процесу. Визначено, що явище евфемії і самостійний потужний феномен, а використання евфемістичної лексики спрямовує ціннісну орієнтацію суспільства на більш високий культурно-мовний рівень.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"