Доведено, що внутрішній трудовий розпорядок - це сукупність суспільних відносин, які виникають між працівниками та роботодавцем в процесі організації праці на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи та впорядковуються нормами трудового права з метою створення умов для забезпечення підвищення ефективності виробництва та сприяння всебічному професійному розвитку працівників. Розглянута категорія є складно-організованою трудо-правовою системою, що включає: нормування праці; режим робочого часу; організація й обслуговування робочих місць; створення належних умов праці; заходи забезпечення трудової дисципліни. Обгрунтовано, що принципи правового регулювання внутрішнього трудового розпорядку - це об'єктивно зумовлені керівні положення цього інституту трудового права, що свідчать про його єдність, і визначають зміст і характерні особливості правового регулювання у цій царині, а також у загальній формі окреслюють загальну спрямованість його розвитку. До основних принципів правового регулювання внутрішнього трудового розпорядку належать: поєднання підпорядкування працівника господарській владі роботодавця з усестороннім захистом трудових прав працівника; єдність і диференціація внутрішнього трудового розпорядку; поєднання централізованого та локального правового регулювання внутрішнього трудового розпорядку; вільний вибір роботодавцем методів забезпечення внутрішнього трудового розпорядку; доступності та безперервності професійного розвитку працівників.

• Підкопай Дар'я Сергіївна (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"