Розглянуто мовні опозиції як засіб реалізації структуралістських побудов, а також їх переосмислення та трансформацію у постструктуралістських концепціях. Філософське осмислення опозиції "синхронія-діахронія" у структурній лінгвістиці визначено на основі концепцій Ф. де Соссюра та Р. Якобсона. Дослідження структурального методу К. Леві-Строса в контексті філософської рефлексії про механізм реалізації опозиції дозволило окреслити функції соціальної структури та засоби їх здійснення через синхронічне розпізнавання лінгвістичної моделі та наступне діахронічне перетворення правил її реалізації на рівні аксіологічно трансформованої системи. Шляхом дослідження постструктуралістичних філософських осмислень та трансформацій опозиції "синхронія-діахронія мови" у творчості Ж.-Ф. Ліотара, Ж. Дерріда і Ж. Бодрійяра визначено, що нівелювання аналогій, руйнування бінарної моделі знаку та її заміна концепцією симулякрів спричиняє втрату репрезентативності опозиції "синхронія-діахронія мови" у контексті сучасних філософських студій значення, мовної особистості й інтерсуб'єктивності.

• Коротенко Євген Дмитрович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"