Здійснено комплексне дослідження українського обрядового дискурсу як матеріального вияву духовної культури народу. Національну картину світу описано крізь призму символьної мови обряду, основними одиницями якої є синкретичні символи (предметні, акціональні та вербальні). Символи обрядового дискурсу як культурний код проаналізовано у межах запропонованого нового наукового напряму - лінгвістичної симвології. Висвітлено специфічні риси обрядового дискурсу, увиразнено його зв'язок із поняттям \i сакральний текст\i0, витлумачений як лінгвокультурний феномен. Розширено розуміння суті сакрального надало змогу описати сугестію обрядового дискурсу на звуко-ритмічному, лексико-семантичному та синтаксичному рівнях реалізації. Доведено базовий характер тріади "мова-дух-мислення" у лінгвістичній інтерпретації дійсності. Висвітлено критеріальні ознаки, актуальні шляхи семантичних презентацій та специфіку символьної мови українського обрядового дискурсу в амплітуді її вербальних, акціональних та предметних експлікацій. У просторі символьної мови українського обрядового дискурсу виокремлено основні складники актуалізованої символіки: символіка, пов'язана із дихотомією чоловік/жінка, зокрема, символіка вогню та води; символіка життєвого шляху; рослинна символіка, в тому числі символіка зернових, каші, хлібних виробів, короваю; символіка дерев, квітів та плодів; описано символіку птахів, тварин та звірів, що уможливило виявлення концептуальних для української лінгвоментальності семантичних концентрів символьного простору, пояснення внутрішньої природи їх екологічної сугестогенності й окреслення подальших перспектив відповідних досліджень.

• Яковлєва Ольга Василівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"