Проаналізовано соціально-політичні й ідеологічні зміни в суспільстві, які безпосередньо впливають на духовний потенціал людини. Релігію розглянуто як значущий елемент соціуму, який активізує творчий потенціал людини, її прагнення до духовно-душевної самореалізації. Релігія виступає суттєвим елементом ідеологічної підсистеми соціуму. І якщо у традиційному суспільстві релігія підкоряє собі всі ідеологічні інституції, то в суспільствах доби Модерну вона конкурує зі світськими ідеологіями. Однією із головних функцій релігії, і це є особливо важливим в аспекті актуалізації духовної суті особистості, є створення та транслювання системи цілісного світогляду, який грунтується на уявленні про граничну абстракцію (ГА), що найбільш обсягово висвітлює основну якість дійсності, що описується, тобто йдеться про її цілісність й яка посідає центральне місце в системі описування світу і, в такий спосіб, набуває статусу вищої цінності. Гносеологічним змістом уявлення про ГА є фіксація цілісності явищ зовнішнього світу та свідомості людини. Будь-яка релігія розглядає Абсолют як єдину причину дійсності, як основу цілісності зовнішнього і внутрішнього світу людини. Висхідним положенням є те, що ідея Абсолюту в релігії є історично сформованою формою ГА, поруч із філософським поняттям "буття" і науковими уявленнями про єдність Універсуму, який розвивається. Функцією ГА є фіксація основи тотожності та усталеності світу людського досвіду, який виражається взнаннях людини, які надають змогу цілеспрямовано та послідовно формувати дійсність, в якій і відбувається самореалізація людини та її прагнень, думок, мрій, духовності як такої. Специфіка розуміння ГА в релігії характеризується таким поєднанням абстрактно-загальних і конкретно-чуттєвих якостей, що формує їх незбалансовану єдність, яка й не виступає як предмет самої релігійної свідомості. Абсолют у релігії виступає: по-перше, як не-чуттєва єдина причина існуючого і по-друге, як конкретно-чуттєве явище - людина, тварина, сила природи та ін. Важливим є, що при цьому зв'язок характеристик абсолютного буття не пояснюється, а сприймається як даність. У релігійній свідомості ця незбалансована єдність не постає предметом уваги, що формує систему світогляду, яка виявляється в уявленні про чудо. Релігійне уявлення про ГА є складовою частиною релігії як цілісного соціального явища, як релігійного комплексу. Елементами цього комплексу й є релігійна свідомість, яка центрується навколо уявлення про ГА; релігійна дія, що спрямована на досягнення єдності конкретної особистості й трансцендентного буття, яке фіксується за допомогою ГА; релігійна організація як засіб для взаємодії людей і віруючих, які усвідомлюють власне ставлення до ГА. Взаємодія цих елементів релігійного комплексу змістовно визначається різноманітними рівнями висвітлення в релігійному світогляді предмету віри, який за своїми характеристиками виконує функції ГА, що забезпечує системне описування дійсності та виступає "гарантом" актуалізації духовних потенціалів людини.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"