Висвітлено історію перших діахронних соціолінгвістичних досліджень в українському та зарубіжному мовознавстві та сформульовано основні засади діахронної соціолінгвістики. Визначено методологію вивчення суспільного статусу староукраїнської (руської) мови в діахронії: ідеї, обставини, хронологія. Досліджено історичне становлення лінгвономенів "руська мова (язик)", "проста мова" у контексті мовно-етнічної (національної) свідомості українців. Вивчено процеси виникнення феномену "проста мова" як наслідку Реформації та способу розширення функцій староукраїнської (руської) мови і закріплення її статусу. Розкрито поняття мовної ієрархічності з новоствореним терміном "проста мова" на тлі формованої опозиційності своє - чуже: мова - язик, проста мова - церковнослов'янська мова, руська мова - польська мова. Виявлено роль позамовних чинників ("духу часу") в еволюції суспільного статусу староукраїнської (руської) мови в контексті епох Відродження, Реформації, Контрреформації та Бароко. Проаналізовано правові документи у соціолінгвістичному контексті та з'ясовано основні напрями рецепції староукраїнської (руської) мови у середовищі урядово-шляхетської еліти. Розкрито значення терміна "лінгвосоціум" як інструменту вивчення мовної картини гетьманських канцелярій. Реконструйовано та проаналізовано мовну свідомість та мовно-етнічну свідомість провідних духовно-освітніх середовищ у контексті формування нової, українськомовно-етнічної єдності. Показано роль та місце староукраїнської (руської) мови у системі суспільних цінностей в контексті персоналістичної лінгвофілософії. Визначено основні тенденції староукраїнськомовного (руського) виміру в освітньому дискурсі: пріоритетність, кодифікованість, комунікація.

• Фаріон Іван Дем'янович (економічні науки)
• Фаріон Ірина Дмитрівна (1964–2024) (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"