Розглянуто властивості та класифікаційні ознаки аналогового та символьного знаків. Доведено, що рунічний знак - це багатофункціональний знак-символ, який за невеликого обсягу має колосальну інформаційну ємність. Обгрунтовано, що рунічна символьна комунікація активно використовувалася на євразійській території протягом першого тисячоліття (переважно з II ст. - X ст.). Здійснено порівняльний аналіз функціонування архаїчних знакових систем у соціокомунікативному просторі: клинопису, єгипетських та китайських ієрогліфів, рис яо, огамічних та рунічних знаків. Наведено гіпотезу, що графічна форма рунічних знаків започаткована від колисанки письмової комунікації - заповіднику "Кам'яна Могила" (Україна), який містить найдавніші графічні написи на кам'яних стелях. Простежено еволюцію руни від проторунічних знаків-петрогліфів "Кам'яної Могили" до рунічних знакових систем: скандинавської, нортумбрійської, готської, тюркської та ін. Охарактеризовано вектори диверсифікації рунічного знака-символу. Показано, що рунічний знак використовується як у системі рунічних знаків (письмо, пророцтва), так і як самостійне комунікативне явище - знак-символ в амулетах, родових знаках, брен-комунікаціях. Вивчено синтактичні особливості використання рунічної знакової системи в комунікаційному просторі, розкрито способи формування рунічних написів: бустрофедон, гальдрастав та ін., охарактеризовано специфіку криптографії та стеганографії в рунічних написах, наведено приклади кодування та декодування рунічних текстів, означено проблеми декодування рунічних написів на меморіальних каменях вікінгів.

• Чекштуріна Вікторія Миколаївна (соціальні комунікації)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"