Нині широко обговорюється пошук новітніх методів зниження серцево-судинного ризику в популяції. У багатьох рандомізованих дослідженнях було доведено значення жорсткості артеріальної стінки в погіршенні прогнозу кардіологічних хворих. Тому, виходячи з таких міркувань, терапія, що сприяє покращанню еластичності артерій, можливо, має більшу ефективність у профілактиці основних кардіоваскулярних подій. Мета дослідження - порівняти ефективність різнодозової комбінації лерканідипіну та дилтіазему в пацієнтів із м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (АГ) за впливом на центральний артеріальний тиск (ЦАТ) та пружно-еластичні властивості артерій. У дослідження було включено 123 пацієнти з м'якою та помірною АГ: середній рівень офісного систолічного (САТ)/діастолічного (ДАТ) АТ - <$E149,12/91,92~symbol С~1,42/0,93> мм рт.ст. Середній вік хворих становив <$E51,83~symbol С~0,86> року. Усіх пацієнтів було розподілено на групи терапії. Першій групі пацієнтів (n = 20) призначався дилтіазем у дозі 240 мг на добу у 2 прийоми. Другій (n = 20) - лерканідипін 20 мг 1 раз на добу. Третій (n = 22) - нефіксована комбінація 20 мг лерканідипіну та 240 мг дилтіазему на добу. Четвертій (n = 20) - нефіксована комбінація 10 мг лерканідипіну та 240 мг дилтіазему на добу. П'ятій (n = 21) - нефіксована комбінація 10 мг лерканідипіну та 120 мг дилтіазему на добу. Шоста група пацієнтів (n = 20) одержувала нефіксовану комбінацію 20 мг лерканідипіну та 120 мг дилтіазему на добу. Усім пацієнтам на початку та наприкінці лікування проводили такі дослідження: вимірювання маси тіла та зросту, розрахунок індексу маси тіла. Діагноз надлишкової маси тіла або ожиріння встановлювали відповідно до критеріїв ВООЗ (1997). Проводили вимірювання офісного САТ, ДАТ і ЧСС, добове моніторування АТ, визначення швидкості поширення пульсової хвилі по артеріях еластичного та м'язового типів, центрального САТ, біохімічне дослідження крові, що включало визначення вмісту загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів високої, низької, дуже низької щільності, індексу атерогенності. Термін лікування становив 1 міс. Після аналізу всіх даних було встановлено, що показники офісних САТ і ДАТ значно знизилися у хворих як із м'якою, так і з помірною гіпертензією у всіх групах практично однаково. ЦАТ у всіх групах лікування знизився ефективно та однаково. У групі дилтіазему 240 мг ЦАТ достовірно знизився на 10,95 мм рт.ст., у групі лерканідипіну 20 мг - на 12,18 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипіну 20 мг та дилтіазему 240 мг - на 14,13 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипіну 10 мг та дилтіазему 240 мг - на 11,93 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипіну 10 мг та дилтіазему 120 мг - на 13,11 мм рт.ст., у групі комбінації лерканідипіну 20 мг та дилтіазему 120 мг - на 14,82 мм рт.ст. Тобто всі вибрані схеми лікування були однаково ефективними стосовно зниження центрального АТ. Висновок: як монотерапія, так і комбінація лерканідипіну та дилтіазему ефективні стосовно зниження як офісного АГ, так і АТ за добового моніторування та центрального АТ. У зв'язку з найкращою переносимістю лерканідипіну 20 мг на добу та низькодозової комбінації лерканідипіну 10 мг та дилтіазему 120 мг ці стратегії лікування можна рекомендувати для подальшого лікування пацієнтів з АТ м'якого та помірного ступеня.

• Сіренко Юрій Миколайович (медичні науки)
• Рековець Оксана Леонідівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"